Заборона здійснення державних
закупівель як санкція.
У сфері публічних закупівель вагоме значення має санкція,
передбачена п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», у вигляді заборони
здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних
осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб,
частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а
також державних закупівель у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють
продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої
застосовано санкції згідно із цим Законом.
Ця санкція викликає два ключові питання, відповіді на які
пропонуємо далі:
1) якщо в назві санкції сказано «державних закупівель»,
які в Україні вже два роки не проводять, то чи актуальна ця норма взагалі, тобто
чи стосується вона публічних закупівель?
Відповідь: Так. Замовникам публічних закупівель доцільно
тлумачити цю норму широко, не закуповуючи в суб’єктів під вказаною санкцією
жодні товари, роботи чи послуги, незалежно від їх вартості. До речі, ця санкція
є персональною і поширюється на закупівлю будь-якого товару, роботи чи послуги
в особи, до якої вона застосована, незалежно від їх різновиду та країни
походження.
2) чи поширюється ця санкція лише на прямі договори з
підприємством (тобто договори без посередників, незалежно від їх ціни), до
якого вона застосована, чи навпаки — охоплює договір з будь-яким суб’єктом
господарювання, якщо його предметом є продукція (роботи, послуги), що виробляє
підприємство під санкціями?
Відповідь: Санкція у формі заборони державних закупівель
поширюється лише на прямі договори з особами, до яких вона застосована (тобто
договори без посередників, незалежно від їх ціни). В Україні немає генерального
табу на ввезення товарів з РФ, придбання їх у резидентів РФ чи в суб’єктів,
кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни РФ.
Деталі – у випуску журналу «Радник в сфері державних
закупівель» № 8 (83) за серпень 2018 року на стор. 14-24.
Комментариев нет:
Отправить комментарий