вторник, 14 августа 2018 г.


Заборона здійснення державних закупівель як санкція.
У сфері публічних закупівель вагоме значення має санкція, передбачена п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», у вигляді заборони здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб’єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом.
Ця санкція викликає два ключові питання, відповіді на які пропонуємо далі:
1) якщо в назві санкції сказано «державних закупівель», які в Україні вже два роки не проводять, то чи актуальна ця норма взагалі, тобто чи стосується вона публічних закупівель?
Відповідь: Так. Замовникам публічних закупівель доцільно тлумачити цю норму широко, не закуповуючи в суб’єктів під вказаною санкцією жодні товари, роботи чи послуги, незалежно від їх вартості. До речі, ця санкція є персональною і поширюється на закупівлю будь-якого товару, роботи чи послуги в особи, до якої вона застосована, незалежно від їх різновиду та країни походження.
2) чи поширюється ця санкція лише на прямі договори з підприємством (тобто договори без посередників, незалежно від їх ціни), до якого вона застосована, чи навпаки — охоплює договір з будь-яким суб’єктом господарювання, якщо його предметом є продукція (роботи, послуги), що виробляє підприємство під санкціями? 
Відповідь: Санкція у формі заборони державних закупівель поширюється лише на прямі договори з особами, до яких вона застосована (тобто договори без посередників, незалежно від їх ціни). В Україні немає генерального табу на ввезення товарів з РФ, придбання їх у резидентів РФ чи в суб’єктів, кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни РФ.  
Деталі – у випуску журналу «Радник в сфері державних закупівель» № 8 (83) за серпень 2018 року на стор. 14-24.

среда, 8 августа 2018 г.

Правило «двох виробників»: міфи та реальність
Часто ті, хто так чи інакше дотичний до роботи Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі — Колегія), дивуються: «Як ви так швидко розбираєтесь у таких складних та різноманітних закупівлях?» Насправді все складно та різноманітно тільки на перший погляд. Є цілий ряд інструментів, щоб перетворити навіть найзаплутаніші та найнезрозуміліші питання в прозорі, очевидні та однакові.
У серії публікацій спробую за допомогою принципу «Лезо Окками» доступно та просто розповісти про підходи, якими користуюсь задля того, аби відрізати все непотрібне та залишити найпростіше, найзрозуміліше, найправильніше рішення в результаті.
Одразу зауважу, що хоча багато із цих підходів Колегія використовує, однак не можна їх сприймати як офіційне роз’яснення, тлумачення чи обов’язкове правило під час розгляду скарг, адже ви пам’ятаєте, що рішення приймають колегіально. Це означає, що кожен із членів Колегії має право на свою власну думку, свій підхід до правозастосування та голосує за внутрішнім переконанням. Однак обізнаність із нижче наведеними простими правилами значно спростить вам розуміння логіки дій Колегії, допоможе захистити свої права під час оскарження та дасть можливість уникнути прикрих помилок.
Сьогоднішній матеріал присвячено вже відомому правилу «двох виробників».
Мабуть, складно буде знайти учасника чи замовника процедур закупівель, які хоча б раз під час здійснення своєї діяльності не чули про це. Однак, на жаль, вимушена констатувати (як за результатом засідань Колегії, так і за результатом присвячених закупівлям заходів, які відвідую), що мало хто правильно, повно і точно розуміє, що означає це правило. Зважаючи на його поширеність та обізнаність із ним значної кількості закупівельної спільноти, розповім про правило через міфи, які регулярно про нього чую, та реальність.
Міф перший
Якщо щонайменше два учасники/виробники відповідають кваліфікаційному критерієві та/або способові його документального підтвердження, який/які оскаржують, то він не є дискримінаційним.
Реальність
Правило двох виробників не застосовують ні до кваліфікаційних критеріїв, ні до способів документального підтвердження відповідності останнім, що встановлені тендерною документацією.
Кваліфікаційні критерії та способи документального підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям розглядають за іншою логікою. Я шукаю відповіді під час розгляду скарги на такі питання:
1. Чи відповідає скаржник зазначеному кваліфікаційному критерієві? Чи має змогу надати документи на підтвердження відповідності, що вимагає тендерна документація?
2. Яку мету ставив перед собою замовник, встановивши такий кваліфікаційний критерій чи визначивши саме такий спосіб документального підтвердження?
3. Чи є причинно-наслідковий зв’язок між поставленою замовником метою та кваліфікаційним критерієм/способом документального підтвердження?
4. Чи можна досягнути поставленої замовником мети в результаті застосування більш проконкурентного кваліфікаційного критерію/способу документального підтвердження?
Детальніше про це я розповім у наступних публікаціях.
Міф другий
Правило двох виробників застосовують лише до технічних, якісних та кількісних характеристик предмета закупівлі.
Реальність
Це правда. Саме і тільки для них застосовують це правило.
Технічні, якісні та кількісні характеристики до предмета закупівлі не є дискримінаційними, якщо в сукупності всім таким характеристикам, установленим замовником у тендерній документації, відповідає продукція щонайменше двох виробників, представлених в Україні.
Міф третій
Якщо технічним, якісним чи кількісним характеристикам, які оскаржує учасник, відповідає продукція щонайменше двох виробників, представлених в Україні, то такі вимоги тендерної документації не є дискримінаційними. Тому Колегія відмовить у задоволенні скарги в цій частині.
Реальність
Це одна з найпоширеніших помилок замовників. Якщо ви уважно прочитаєте написане вище під другим міфом, то знайдете суттєву відмінність з попереднім твердженням у двох словах — «у сукупності».
У сукупності означає, що якщо скаржник посилається на те, що вимоги тендерної документації «виписано» під одного виробника, але при цьому зазначає як дискримінаційні окремі з них, ми все одно будемо дивитись на відповідність продукції щонайменше двох виробників усім технічним, якісним та кількісним характеристикам у сукупності.
Часто замовники, не розуміючи (чи роблячи вигляд, що не розуміють) нашої логіки, палко намагаються сперечатись та доводити на засіданні Колегії, що оскаржуваним учасником окремим характеристикам відповідає продукція двох виробників, а тому ми повинні відмовити в задоволенні скарги.
Задля того, аби ви зрозуміли логіку нашого підходу, поясню, чому ми так робимо. Уявіть: оскаржуваним учасником характеристикам продукція двох виробників відповідає, а всім у сукупності — тільки одного. Що це дасть у результаті? Адже на закупівлю прийдуть кілька учасників-продавців тієї самої продукції. Тож у результаті мета цього правила — конкуренція між учасниками, що представляють продукцію щонайменше двох виробників, нівелюється. І який тоді взагалі сенс у його застосуванні?!
Тому запам’ятайте, що саме ВСІМ У СУКУПНОСТІ технічним, якісним та кількісним характеристикам, установленим замовником, повинна відповідати продукція щонайменше двох виробників.
Міф четвертий
Якщо всім у сукупності технічним, якісним та кількісним характеристикам до предмета закупівлі, що встановлені замовником у тендерній документації, відповідає продукція щонайменше двох виробників, які представлені в Україні, то колегія стовідсотково відмовить у задоволенні скарги в цій частині.
Реальність
Із будь-якого правила є винятки. У даному випадкові винятки бувають рідко, однак усе ж трапляються. Приклад, який я зазвичай наводжу, — це «таблетки в червоній упаковці». Цілком імовірно, що таблетки в «червоній упаковці» можуть виготовляти чи виготовити два виробники, однак очевидно, що колір упаковки ніяким чином не впливає на властивості самого товару.
Тож можна дійти висновку, що переважно правило про «двох виробників» застосовують завжди. Та коли характеристика ніяким чином не впливає на властивості товару й замовник за жодних умов не може й не зможе довести зворотнє (та хоч якось пояснити мету її застосування), Колегія може відійти від цього правила та прийняти рішення про задоволення скарги.
Міф п’ятий
Якщо продукцію одного виробника в Україні представляє щонайменше два дилери/дистриб’ютори/офіційних представники, то правила двох виробників дотримано.
Реальність
Насправді це не так. Ідеться про потенційну можливість прийти на закупівлю та конкурувати учасникам з продукцією щонайменше саме двох виробників, а не щонайменше двох учасників з однаковою продукцією.
Такий підхід викликає активні дискусії на засіданнях із замовниками, які намагаються доводити, що два дилери — це також конкуренція. Не заперечуючи та не спростовуючи зазначене твердження, скажу, що може бути конкуренція, а може і не бути. Зміна підходу з «виробників» на «дилерів» створює ризик того, що тендери будуть «прописувати» під одного виробника, а участь у них братимуть «делеговані» таким виробником учасники. Зважаючи на те, що основна мета ведення бізнесу — отримання прибутку, є значний ризик впливу такого виробника на ціну, яку пропонуватимуть обидва учасники на його товар. У результаті принцип максимальної економії не може бути досягнуто.
Тож якщо відкриті торги, то два виробники. Для випадків, коли на ринку конкуренція відсутня та придбати можна продукцію тільки в одного виробника, законодавець передбачив можливість проведення переговорної процедури. Але зверніть увагу, що переговорну процедуру проводять у передбачених у статті 35 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон, Закон про публічні закупівлі) випадках, про які розповім вам у наступних публікаціях.
Міф шостий
Два виробники, представлені в Україні, — це два українських виробники.
Реальність
Це також хибне твердження. Закон про публічні закупівлі передбачає, що українські та іноземні виробники беруть участь у закупівлях на рівних умовах, тож і будь-які підходи, що ми застосовуємо, будуть для них однаковими — рівними.
«Представлені в Україні» означає, що їхню продукцію або вже введено в Україні в обіг, або легко і просто можна ввести, не долаючи додаткових адміністративних, нормативних та інших, установлених державою або замовником, бар’єрів, крім, звичайно, процедур, пов’язаних з перетином митного кордону.
Для продукції, яка не повинна проходити сертифікацію, декларування, процедури відповідності технічному регламентові, не потребує внесення до державних реєстрів перед введенням у господарський обіг на території України тощо, будь-які два виробники (у т. ч. іноземні), що виготовляють товар, який відповідає всім у сукупності характеристикам — це виконання такого правила «Представлені в Україні». Та якщо закуповують, наприклад, лікарські засоби, то ми беремо до уваги лише продукцію, внесену до Державного реєстру лікарських засобів в Україні.
Міф сьомий
Для доведення відповідності продукції щонайменше двох виробників визначеним тендерною документацією характеристикам достатньо просто їх назвати в поясненнях чи на засіданні Колегії. Або для доведення того, що документацію виписано під одного виробника, потрібно просто про це написати в скарзі.
Реальність
На практиці цю помилку роблять як скаржник, так і замовник. Колегія оперує фактами й документами, які надають сторони під час розгляду скарги. Мабуть, ви не раз читали в рішеннях Колегії слова «скаржник не довів» чи «замовник не довів». Це означає, що не ми шукаємо докази на підтвердження наявності чи відсутності цих двох виробників, а скаржник із замовником. І, можливо, якщо б для розгляду скарги нам було відведено не 15 робочих днів, а місяці, то ми б мали змогу направляти численні запити, аналізувати інформацію на сайтах виробників, вимагати, порівнювати, вивчати ринок... Однак за 15 робочих днів — це утопічне завдання.
Якщо ви хочете, щоб у рішенні Колегії не було написано, що ви «не довели» наявності чи відсутності двох виробників з продукцією, що має необхідні характеристики, то вам необхідно надати Колегії відповідні документи на підтвердження.
Три роки тому, коли я вперше зайшла в зал Колегії, якраз слухали подібну скаргу. Тоді представники департаменту (саме вони були носіями тієї інституційної пам’яті та практики, яка була так необхідна нам як у перші місяці роботи, так і сьогодні) пояснили, як можна просто довести чи спростувати такий факт. І саме з того часу я вже сама пояснюю представникам скаржника чи учасника про необхідність надання на наступне засідання Колегії таблиці, що складається з колонок із представлених в Україні виробників, та рядків характеристик тендерної документації. Саме така таблиця дає змогу Колегії швидко побачити, що відповідає, а що ні, порівняти дані скаржника та замовника та прийняти законне й обґрунтоване рішення за результатом.
Однак однієї лише таблички може бути замало. До неї варто додати джерело інформації, з якого взято дані для її заповнення. Якщо ж джерело має значний обсяг або назва характеристик може відрізнятись, то варто в самій таблиці дати посилання на сторінки доданого документа, що значно спростить нам процес опрацювання наданої інформації.
Ненадання на перше засідання таблиці чи документів, на підставі яких її заповнювали, часто призводить до необхідності перенесення розгляду скарги з метою надання часу сторонам підготувати таку таблицю. У результаті ми втрачаємо час, ви змушені знов приїжджати на засідання та чекати своєї черги, процедуру ще на кілька днів зупинено. І формування таблиці та збирання документів сторони здійснюють в авральному режимі (зазвичай 2–3 робочих дні), що іноді стає суттєвою перешкодою для можливості довести свою позицію. Для певного прикладу наведемо таблицю для скаржника щодо доведення на засіданні Колегії, що всім у сукупності характеристикам, зазначеним у тендерній документації не відповідає продукція щонайменше двох виробників, представлених в Україні.
Міф восьмий
Правило двох виробників застосовують також до способу документального підтвердження відповідності запропонованої продукції технічним, якісним та кількісним характеристикам.
Реальність
Ні, це не так. До способу документального підтвердження таке правило не застосовують. Я роблю висновок стосовно дискримінаційності тієї чи іншої вимоги документації, якою замовник визначив такий спосіб, через призму тих же питань, що ставлю собі під час розгляду скарг на дискримінаційні кваліфікаційні критерії.
Міф дев’ятий
Колегія вигадала собі таке правило, щоб позбутися зайвої роботи та відповідальності, застосувавши формальний підхід.
Реальність
Насправді це саме те, про що я писала на початку. Протягом дня ми можемо розглядати скарги на закупівлі фармацевтичної продукції, товарів залізничного призначення, харчів, обладнання для атомних станцій, робіт з будівництва доріг тощо. І в кожному окремому випадкові не маємо достатньо знань у певній галузі, щоб вирішити, чи може замовник купити продукцію з іншими технічними характеристиками, чи підійде вона йому, чи не буде негативних наслідків у випадку заміни таких характеристик.
Згідно із Законом, саме замовника наділено повноваженнями вирішувати, яку саме продукцію він купуватиме. Замовник для здійснення своєї діяльності визначає потребу. Замовник у подальшому відповідатиме за те, щоб закуплений товар, роботи або послуги були належними та виконали свою функцію. Замовник витрачає на це свої гроші.
Тож якщо наступного разу матимете спокусу подумати про «формальний підхід» Колегії в цій частині, то дайте відповідь собі на два питання:
1. Чи змогли б ви зобов’язати, наприклад, ДП НАЕК «Енергоатом» купити та встановити на атомну станцію обладнання з іншими характеристиками (попри його застереження, що воно йому не підійде)?
2. Чи хотіли б ви, щоб Колегія у випадках, коли вона розуміється в галузі та знає товар, не застосовувала правила двох виробників, а дивилась ширше та глибше, а в інших випадках, коли не розуміє, формально?
Міф десятий (останній)
Правило двох виробників діятиме завжди.
Реальність
По-перше, завжди нічого не буває. Усе змінюється, незважаючи на те, що це правило діє, за моєю інформацією, вже років вісім.
А по-друге, я мрію про той час, коли розглядати ми будемо одну-дві скарги на день. І не тому, що плата за подання скарги буде зависокою або віра в орган оскарження як ефективний інструмент захисту прав — занизькою. А тому, що приводів скаржитись майже не буде, бо замовники не порушуватимуть права учасників, а торги проводитимуть із дотриманням усіх передбачених Законом принципів.
Про той час, коли в статті доходів та видатків нарешті з’являться слова «кошти на проведення експертизи». Про той час, коли скаргу на дискримінаційні характеристики до предмета закупівлі ми зможемо розглядати протягом довшого терміну, ніж 15 робочих днів, і в замовника в цей період не буде ніяких негативних наслідків, бо все закуповують завчасно та є достатні залишки.
І коли це нарешті здійсниться, то я впевнена, що ми зможемо переглянути своє правило «двох виробників» на користь розвитку конкуренції, а разом з нею — ринків та економіки.
Вдалих вам закупівель! 
Агія Загребельська, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, член Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель



понедельник, 6 августа 2018 г.



Відповідно до ч. 4 статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон) після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною. У статті 1 Закону визначено, що тендерна пропозиція — пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовникові відповідно до вимог тендерної документації. У п. 13 ч. 2 статті 22 Закону вказано, що тендерна документація повинна містити зазначення кінцевого строку подання тендерних пропозицій. Отже, при розгляді тендерної пропозиції замовник розглядає тендерну пропозицію, подану учасником через електронну систему закупівель (ст. 25 Закону) до завершення кінцевого строку подання тендерних пропозицій. Довантаження учасником документів після завершення кінцевого строку подання тендерних пропозицій та розгляд замовником таких документів або відхилення пропозиції учасника за результатами розгляду таких документів Закон не передбачає. Якщо учасник декілька разів завантажує в електронну систему закупівель перероблену за результатами аукціону специфікацію, то замовник не має підстав для відхилення його тендерної пропозиції, оскільки вказана специфікація не є частиною тендерної пропозиції.


понедельник, 30 июля 2018 г.

 Журнал "Радник в сфері державних закупівель" № 8 (83) за серпень 2018р.
- Чи потрібно проводити закупівлі, якщо держава в майбутньому частково компенсує вартість придбаного?
- Здійснення видатків на закупівлю робіт згідно з економічною класифікацією
- Санкції та інші обмеження в публічних закупівлях
- Як правильно складати протоколи: покрокова інструкція
- Рамкова угода як інструмент централізації закупівель: міжнародна практика застосування
- Правило «двох виробників»: міфи та реальність.
- Позиції Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України
- Цікаві рішення органів судової влади у сфері публічних закупівел
- Консультації для учасників
- Консультації для замовників
- Та багато іншої цікавої інформації
Також не забувайте для передплатників працює безкоштовна гаряча телефонна лінія для консультацій з 16:00 до 17:30 з понеділка по четвер.
 Та за посиланням http://radnuk.com.ua/interactivervd/ Ви маєте можливість поставити питання спеціалістам редакції в будь-який час, на яке отримаєте відповідь.
 тел./факс: (044) 451-85-71
 radnukdz@gmail.com
Особливості реєстрації бюджетних зобов’язань в органах Казначейства та застосування законодавства у сфері публічних закупівель












  Пов’язані особи в публічних закупівлях: кого відхиляємо, а кого залишаємо? Випадок 3. Учасники пов’язані між собою
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону про публічні закупівлі замовник приймає рішення про відмову в участі у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерну пропозицію подав учасник процедури закупівлі, який є пов’язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника. Якщо пропозицію подав учасник, пов’язаний з членом (членами) тендерного комітету чи уповноваженою особою (особами) замовника, то відхилення такої пропозиції є простою справою: один протокол — і готово. Хоча й тут є нюанси, а саме: як правильно проголосувати за відхилення пропозиції? Розглядаємо різні випадки. Два тижні поспіль ми з вами розглядали «Випадок 1. Учасник пов'язаний з членом тендерного комітету» та  «Випадок 2. Учасник пов’язаний з уповноваженою особою». Тож продовжуємо дану тему та розповідаємо про випадок третій.

Випадок 3. Учасники пов’язані між собою
Якщо йдеться про пов’язаність самих учасників між собою [наприклад, у разі взаємної участі в капіталі, спільних засновників (чи засновників-родичів) чи перебування під спільним контролем], то ключове питання є таким: чию пропозицію слід відхилити — когось одного чи всіх пов’язаних? А якщо одного, то як цього одного обрати?
Єдиної думки тут немає. Ще за часів дії Закону України «Про здійснення державних закупівель» спеціалісти не могли дійти згоди: одні рекомендували відхиляти всіх пов’язаних учасників без розбору; інші радили залишити пропозицію, подану першою; треті вважали, що слід залишити найдешевшу пропозицію, відхиливши усі інші, і т. д.
Пропозиції всіх пов’язаних осіб мають бути відхилені одразу без жалю. Якщо конкуренція на ринку існує, то на повторний тендер неодмінно зголосяться принаймні двоє учасників. Щоб це сталося напевно, ніщо не забороняє замовникові широко рекламувати свої закупівлі, у тому числі персонально запросити конкретних суб’єктів господарювання подати пропозиції. А якщо конкуренція відсутня, то замовник має одразу оголошувати переговорну процедуру, у якій питання пов’язаності вже не матиме такого значення.
Замовник може відхилити всі пропозиції пов’язаних учасників як одним рішенням, так і поступово, присвячуючи кожному учасникові окреме засідання і окремий протокол. Пропозиція останнього учасника з числа пов’язаних осіб має бути відхилена на загальних підставах, адже те, що його пропозиція остання, не спростовує того факту, що на момент завершення строку подання пропозицій він уже відповідав установленим законом умовам щодо відносин пов’язаності, тобто знав, на що йде, і усвідомлював, що його пропозиція підлягає відхиленню. При цьому замовникові не слід зважати на аргументи, подібні до такого: «Ми ж не знали, хто ще зголосився на тендер, бо подання пропозицій анонімне…» Взаємний обмін інформацією між пов’язаними особами з наміром спотворити результати торгів — неспростовна презумпція. Хто що знав, хотів, думав чи мав намір зробити — це замовника не стосується. Важливо лише одне: пов’язані учасники, що прийшли на тендер, не мають права на участь у ньому. 
Більше деталей у статті  «Свій до свого по-своєму, або Пов’язані особи в публічних закупівлях (частина 2)» — випуск журналу № 7 (82) за липень 2018 року, стор. 10–18.
Додатково рекомендуємо ознайомитися зі статтями:
«Свій до свого по-своєму, або Пов’язані особи в публічних закупівлях (частина 1)» — випуск журналу № 6 (81) за червень 2018 року, стор. 10–24.
«Організація роботи тендерного комітету (уповноваженої особи): від “А” до “Я”» — випуск журналу № 11 (74) за листопад 2017 року, стор. 8–15.


вторник, 24 июля 2018 г.


Сьогодення і майбутнє публічних закупівель в Україні
Стару систему державних закупівель, яка остаточно припинила своє існування в серпні 2016 року, недаремно вважали корумпованою, а її закриті процедури давали можливість учасникам і замовниками домовлятись про результати тендерів.
Серед найбільш поширених проблем були такі: участь технічних учасників, заміна конкуренції на координацію поведінки між ними, завищення вартості порівняно з ринковими цінами на аналогічну продукцію, перерозподіл тендерів між лідерами ринку задля утримання цін на вигідному для цих компаній рівні тощо.
Саме тому реформа нової системи, закладена Законом України «Про публічні закупівлі», мала передусім посилити прозорість та конкурентність закупівель, а також запровадити довершеніші механізми впливу на недоброчесних замовників та учасників, що вдаються до заходів спотворення торгів.
Прозорість та конкурентність втілились у системі ProZorro у вигляді головного принципу — «усі бачать усе». І це спрацювало. Уже в перші роки застосування нового законодавства система публічних закупівель стала відкритішою та ефективнішою. У результаті кожен може побачити повну інформацію про процес ведення торгів.
Безперечно, функціонування електронної системи закупівель має низку переваг, а саме:
-                    велика кількість тендерів, у тому числі тих, які проводять державні та комунальні підприємства, стала доступнішою для бізнесу (малого та середнього), зокрема іноземного, що спростило доступ держави до якісної продукції;
-                    завдяки вільному доступові учасників до участі в закупівлях збільшилася конкуренція;
-                    учасники та інші зацікавлені особи отримали можливість слідкувати за процесом закупівлі;
-                    розширилась можливість учасників щодо оскарження процедури проведення тендеру.
Функціонування ProZorro як обов'язкової системи для всіх закупівель, що перевищують порогові значення (відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»), дало можливість збільшити обсяг коштів, заощаджених в результаті проведення аукціонів, забезпечило можливість викриття порушень та зловживань, до яких вдаються замовники та учасники закупівель для перемоги в тендері «потрібного» учасника.
Варто зазначити, що прозорість у сфері публічних закупівель не забезпечує відсутності порушень процедур, а питання про дискримінацію учасників торгів є предметом великої кількості оскаржень. При цьому доволі часто дискримінаційні вимоги замовники встановлюють не через недобросовісне ведення закупівлі, а через бажання уникнути ризику саме недобросовісності від учасників.
Тож реформування системи публічних закупівель передбачає розвиток інституційної структури та професіоналізацію цієї сфери. Так, Законом України «Про публічні закупівлі» передбачена нова організаційна форма проведення тендерів, а саме діяльність уповноваженої особи замовника, яка дає змогу невеликим замовникам, не створюючи тендерних комітетів, проводити закупівлі.
Крім того, задля централізації публічних закупівель, економії ресурсів та стимулювання сучасних методик закупівлі (зокрема, широкого застосування рамкових угод, систем динамічної закупівлі, електронних аукціонів, електронних каталогів та професіоналізації публічних закупівель) було створено Державну установу «Професійні закупівлі», на яку покладено функції централізованої закупівельної організації (далі — ЦЗО).
                Світовий досвід засвідчує, що централізовані закупівлі сприяють стандартизації, професіоналізації, правовій визначеності, запровадженню гнучких методів закупівлі. А отже, мають чимало переваг, і їх користь для замовників очевидна. Можливість об’єднати однотипні закупівлі та проводити їх централізовано суттєво скорочує витрати часу і ресурсів, пов’язаних із закупівлями. А оскільки потреба в контролі державних фінансів й ефективному використанні наявних коштів постійно зростає, у багатьох державах Європейського Союзу (далі — ЄС) та світу вже давно централізували закупівлі в результаті створення ЦЗО на різних рівнях, які забезпечують централізацію попиту та проводять закупівлі для замовників і від імені замовників.
                Створена в Україні перша пілотна ЦЗО ДУ «Професійні закупівлі» вже довела свою ефективність протягом 2017 року, провівши закупівлі в інтересах 13 замовників.
Основні результати роботи ЦЗО за 2017 рік:
- проведено 13 процедур відкритих торгів за 35 лотами в інтересах 20 замовників;
- укладено 22 контракти на загальну суму 6 825 948 грн для 13 замовників;
- закуплено 223 персональних комп’ютери, 23 принтери та багатофункціональних пристрої, 39 679 пачок офісного паперу для друку, 40 240 поштових конвертів, 1 750 папок-реєстраторів тощо;
- досягнуто економії в розмірі 1 029 949 грн, або 13,14 % від очікуваної вартості закупівлі;
- надано консультативні послуги для сімох замовників — центральних органів виконавчої влади, державних підприємств та органів місцевого самоврядування;
- проведено 15 лекцій на тему «Централізація як явище. Особливості централізованих закупівель» у ході одноденних навчальних семінарів для закупівельників, які проводив навчальний центр Державного підприємства «Прозорро».
                Також задля професіоналізації триває системна робота зі створення та впровадження навчальних програм і тренінгів для закупівельників та учасників.
                Що ж нового чекати від реформи публічних закупівель в найближчому майбутньому?            
Уповноважений орган визначив такі кроки реформування системи публічних закупівель:
1.                 Покращення процесу оскарження в електронній системі.
2.                 Надання учасникам можливості в системі на виправлення помилок протягом 24 годин.
3.                 Закупівля за рамковими угодами.
4.                 Допорогові закупівлі та електронні каталоги.
5.                 Гармонізація з ЄС.
Уже сьогодні триває активна робота представників Департаменту регулювання публічних закупівель Мінекономрозвитку, спільно з фахівцями ДП «Прозорро», ДУ «Професійні закупівлі» та міжнародних організацій, які надають підтримку реформі публічних закупівель, над впровадженням рамкових угод та електронних каталогів (е-каталоги) у системі. Замовники вже давно очікують можливості укладати рамкові угоди і в такий спосіб проводити довготермінові закупівлі товарів широкого вжитку. А електронні каталоги нададуть можливість полегшити і пришвидшити процес закупівлі, особливо в умовах пониження порогу закупівель з 200 до 50 тис. грн.
Сама ідея полегшення процесу закупівлі для замовників у результаті створення простого механізму вибору товарів через е-каталоги не нова, її використовують усі країни, в яких працюють централізовані закупівельні організації. Завдяки е-каталогам замовник на допорогових закупівлях зможе просто вибрати з переліку товарів ті, що його цікавлять, і здійснити замовлення приблизно так, як у звичайних інтернет-магазинах. А от відбір товарів у каталоги та кваліфікацію постачальників проводитиме адміністратор е-каталогів. На першому етапі це буде ЦЗО, але за прогнозами в подальшому такий інструмент зможуть використовувати і специфічні замовники для власних потреб. Наприклад, такі, як Міністерство оборони та Міністерство охорони здоров’я. Також інструмент е-каталогів заплановано використовувати для вибору товарів у рамкових угодах, які будуть укладені між постачальниками, ЦЗО та замовниками.
Задля покращення процесу оскарження в електронній системі заплановано здійснити такі кроки:
- оплата скарги через систему;
- оскарження лота в багатолотових закупівлях;
- оскарження відміни процедури;
- оскарження відхилення пропозиції;
- зменшення можливостей для «тролінгу».
Надання учасникам можливості в електронній системі протягом 24 годин виправити незначні помилки чи неточності уможливить уникнення вимушених відхилень переможця через неточність або неуважність учасника при підготовці та наданні тендерної пропозиції.
                У межах роботи над гармонізацією системи з вимогами країн ЄС можна виділити передусім розробку нових процедур закупівлі — торгів з обмеженою участю та переговорної процедури з попередньою публікацією.
Також відбувається активне опрацювання можливості подання пропозиції від декількох юридичних осіб (консорціум), агрегації потреб та оцінки пропозицій з аномально низькими цінами (антидемпінг). Так, ЦЗО ДУ «Професійні закупівлі» 2017 року вже випробовувала механізм агрегації потреб декількох замовників для отримання найкращої цінової пропозиції. Ідея полягала в тому, щоб зібрати типові потреби від різних замовників (наприклад, потреби в закупівлі паперу) і провести одну процедуру на закупівлю одного товару для різних замовників. На жаль, на сьогодні система не може цього зробити, як і не дає можливості об’єднатись декільком замовникам для закупівлі одного товару з подальшим укладенням окремих договорів за результатами одних торгів. Впровадження такого механізму дасть можливість замовникам об’єднуватись для закупівлі типових товарів, збільшуючи таким чином обсяги і конкуренцію на торгах.
Однією з найпоширеніших скарг щодо недобросовісних учасників є свідоме заниження ними цін на аукціоні і подальша зміна ціни при укладенні договору або після укладення в результаті підписання додаткових угод. Цей механізм працює передусім через небажання або неможливість у зв’язку з обмеженістю термінів у замовника йти на повторні торги, чим і користуються недобросовісні постачальники. Зниження ціни нижче собівартості — аномально низька ціна (демпінг), один з механізмів перемоги на аукціонах, який можливий лише за умови подальшого підвищення ціни до ринкового рівня. Тому розроблення механізму оцінки пропозицій з аномально низькими цінами допоможе боротися з демпінгом та недобросовісними постачальниками. Такі антидемпінгові заходи допоможуть уникнути замовникам порушення законодавства щодо зміни ціни договору, позбавить аукціон недоброчесної конкуренції та забезпечить виконання умов договору без додаткових змін ціни. 
Усі ці заходи покликані вдосконалити систему публічних закупівель і полегшити процес електронних закупівель для учасників.
Отже, не зважаючи на закиди деяких скептиків щодо недолугості системи електронних закупівель «Прозорро», Уповноважений орган продовжує втілювати найкращі європейські практики в публічні закупівлі, розвиваючи як законодавчо, так і системно можливості учасників закупівель.

Олександр Голубчик,
фахівець у сфері публічних закупівель
централізованої закупівельної організації
ДУ «Професійні закупівлі»