четверг, 15 ноября 2018 г.

вторник, 13 ноября 2018 г.



Український бюджет хоч і скромний, але й ньому час від часу з’являються кошти для підтримки суб’єктів господарювання тієї чи іншої галузі, зокрема в результаті повної чи часткової компенсації вартості придбаних ними основних засобів. Тоді в охочих отримати таку компенсацію виникає запитання: «А чи треба для придбання основних засобів, за які маєш надію отримати відшкодування, проводити процедуру публічних закупівель?»
Цікаво й те, чи не вплине отримана з бюджету копійка на правовий статус її одержувача, перетворивши на замовника в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — Закон про публічні закупівлі). Розглянемо порушене питання на прикладі компенсації вартості сільськогосподарської техніки українського виробництва.
Уже другий рік діє Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання українського виробництва, затверджений постановою Уряду від 01.03.2017 № 130 (далі — Порядок № 130). Порядок № 130 регулює використання Мінагрополітики коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» для забезпечення сільськогосподарських товаровиробників українською технікою та обладнанням для агропромислового комплексу (далі — техніка та обладнання) у результаті здійснення часткової компенсації вартості техніки та обладнання, придбаних у виробників та/або їхніх дилерів.
Отримати компенсацію згідно з пунктом 2 Порядку № 130 можуть будь-які юридичні особи та фізичні особи-підприємці, основною діяльністю яких є постачання сільськогосподарських товарів (за визначенням, наведеним у пункті 2.15 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»), вироблених ними на власних або орендованих основних засобах, за умови, що питома вага вартості таких сільськогосподарських товарів становить не менше 75 % вартості всіх товарів, поставлених такими юридичними та фізичними особами протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а новоутвореними сільськогосподарськими товаровиробниками, які провадять господарську діяльність менш як 12 календарних місяців, — за результатами кожного окремого звітного періоду (далі — сільськогосподарські товаровиробники).
За придбані з початку 2018 року техніку та обладнання з бюджету можна отримати 25 % вартості (без ПДВ), однак лише якщо буде виконано низку умов, передбачених Порядком № 130. І одна з ключових умов — техніка та обладнання мають бути обрані зі складеного відповідною комісією Мінекономрозвитку Переліку техніки та обладнання, вартість яких частково компенсують коштом бюджету. І ось тут і виникає питання: «Чи обов’язково проводити процедуру закупівлі, придбаваючи техніку та обладнання, за які надалі отримаєш компенсацію коштом бюджету?» Якщо сільгосптоваровиробник не є замовником у розумінні Закону про публічні закупівлі, то потенційна можливість отримати з бюджету часткову компенсацію вартості придбаних основних засобів не зобов’язує проводити процедуру закупівлі, адже жодним законодавчим актом це не передбачено.
Відповідно до частини 7 статті 20 Бюджетного кодексу України порядок використання бюджетних коштів за бюджетною програмою має містити, у разі потреби, положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг. Таким чином, якщо в рамках реалізації бюджетної програми очікується придбання товарів, робіт чи послуг переважно із застосуванням процедур закупівель, то законодавець нагадає про це учасникам бюджетного процесу такою або подібною фразою: «Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів здійснюється в установленому законом порядку».
 Водночас, незалежно від правового статусу сільгосптоваровиробника (державне підприємство, приватна юридична особа чи фізична особа-підприємець), сам лише факт одержання компенсації коштом бюджету не перетворить на замовника публічних закупівель того, хто не був таким замовником до отримання цієї компенсації. Оскільки бюджетні кошти йдуть не авансом на виконання певних заходів, а виключно постфактум (тобто після придбання техніки та обладнання), сільгосптоваровиробники, які отримали компенсацію з бюджету, не набувають статусу одержувача бюджетних коштів (у розумінні пункту 38 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України), не мусять складати план використання бюджетних коштів та звітувати про їх витрачання, їх не включають до мережі одержувачів Мінагрополітики. 
Чи повинні замовники проводити процедуру закупівлі?
Для замовників публічних закупівель актуальним є і зворотне питання: «Якщо компенсації з бюджету підлягає вартість лише  конкретно визначених товарів, то як саме це впливає на порядок проведення публічних закупівель?» Чи має право сільгосптоваровиробник, що є замовником публічних закупівель і має намір у майбутньому отримати компенсацію за придбану техніку і обладнання, взагалі не проводити тендер, укладаючи прямі договори із заводами-виробниками, чия продукція значиться в уже згаданому Переліку техніки та обладнання, вартість яких частково компенсують коштом бюджету? На жаль, відповідь — категоричне «ні»: усі винятки щодо обов’язку проводити публічні закупівлі передбачені лише Законом про публічні закупівлі, який не визнає потенційну можливість отримати 25-відсоткову знижку коштом бюджету як достатню підставу для відмови від тендеру. Тож замовникові задля уникнення клопотів з тендером залишається одне з двох: або застосувати переговорну процедуру, або ж прописати умови тендеру таким чином, щоб не допустити тих учасників, за обладнання яких компенсації не дадуть.
При проведенні переговорної процедури в пригоді стане насамперед пункт 4 частини 2 статті 35 Закону про публічні закупівлі, відповідно до якого замовник може провести переговорну процедуру, якщо він двічі відмінив тендер через відсутність достатньої кількості учасників (при цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації). У виняткових випадках можна буде послатися і на пункт 5 частини 2 статті 35 Закону про публічні закупівлі, що дозволяє проводити переговорну процедуру в разі потреби здійснити додаткову закупівлю в того самого постачальника з метою уніфікації, стандартизації або забезпечення сумісності з наявними товарами, технологіями, роботами чи послугами, якщо заміна попереднього постачальника (виконавця робіт, надавача послуг) може призвести до несумісності або виникнення проблем технічного характеру, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням. Наприклад, якщо уся техніка (чи певна однорідна група) замовника закуплена в одного виробника, який забезпечує постійне гарантійне та сервісне обслуговування і водночас є єдиним територіально наближеним до замовника підприємством такого виду, а придбання нової одиниці в іншого постачальника поставить під загрозу посівну кампанію чи збір врожаю.   
Корегуючи умови тендерної документації, слід пам’ятати, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону про публічні закупівлі українські та іноземні учасники всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах. Саме тому замовник не має права прямо усунути від конкурентної боротьби нерезидентів лише тому, що за їхній товар держава компенсації не дасть. Саме тому, а також з огляду на абзац 4 частини 1 статті 28 Закону про публічні закупівлі українське походження не може бути неціновим критерієм оцінки поданих тендерних пропозицій.
Дискримінаційною буде визнано умову щодо включення техніки і обладнання, що є предметом закупівлі, до Переліку техніки та обладнання, вартість яких частково компенсується коштом бюджету: по-перше, така умова одразу блокує участь у тендері нерезидентів; по-друге, ця умова закриє доступ до тендеру тим українським виробникам, що не потрапили до названого переліку або через невідповідність умовам Порядку № 130 (наприклад, питома вага витрат на оплату праці у них менше 8 %), або через неподання/прострочення подання заявки.
Оскільки факт включення продукції до Переліку техніки та обладнання, вартість яких частково компенсується коштом бюджету, не свідчить про її якісні переваги, замовник не може установити вимогу щодо включення продукції учасника до цього переліку як якісну характеристику, поставивши її в один ряд з наявністю сертифікатів відповідності чи системи управління якістю. Тож в арсеналі замовника, що хоче придбати продукцію з числа тієї, що включена до Переліку техніки та обладнання, вартість яких частково компенсується коштом бюджету, залишається лише кілька інструментів:
- вказати максимально точні характеристики з припискою «або еквівалент»;
- установити жорсткі кваліфікаційні вимоги, зокрема, зважаючи на специфіку товару, постачальник якого здійснюватиме його гарантійне та сервісне обслуговування, установити територіальні обмеження. Наприклад, включити в ролі кваліфікаційної вимоги щодо наявності основних засобів та фахівців вимогу, що сервісний центр учасника має бути розташований в радіусі 100 км від місцезнаходження замовника. 
Зрозуміло, що всі ці хитрощі мають сенс лише у випадку, якщо за однакових якісних характеристик ціна на техніку українського виробника разом з 25 % компенсації від держави (без ПДВ) буде нижчою за ціну на імпортні аналоги.
Підсумуємо:
- потенційна можливість отримати з бюджету часткову чи повну компенсацію вартості придбаних основних засобів не є підставою для проведення процедури закупівлі суб’єктом господарювання, що не є замовником у розумінні Закону про публічні закупівлі;
- отримана з бюджету компенсація вартості придбаних основних засобів, незалежно від обсягу коштів, не перетворює в майбутньому адресата цієї компенсації на замовника публічних закупівель;
- будь-які обмеження, установлені законодавцем щодо порядку та підстав отримання компенсації з бюджету (у т. ч. щодо переліку виробників чи найменувань товарів), не впливають на установлений законом порядок проведення процедур закупівель і не виправдовують установлення в тендерній документації дискримінаційних умов. 

Анастасія Матвійчук,
кандидат юридичних наук,
начальник відділу юридичних послуг
ТОВ «Евентус-Ком»

понедельник, 12 ноября 2018 г.


Основні вимоги щодо подання на реєстрацію бюджетних зобов’язань в органах Казначейства затверджено наказом Міністерства фінансів України від  02.03.2012 № 309 (надалі — Порядок 309).
Відповідно до п.п. 2.2 Порядку 309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання. За умови взяття бюджетного зобов’язання, за яким застосовується процедура закупівлі товарів, робіт і послуг, розпорядник бюджетних коштів подає з урахуванням законодавства у сфері закупівель до органу Казначейства документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, протягом 7 робочих днів з дати оприлюднення звіту про результати проведення процедури закупівлі у разі наявності в обліку органу Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів) або протягом 7 робочих днів з дати взяття на облік органом Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів).
Отже уразі проведення закупівлі в 2018 році  для задоволення потреби 2019 року для реєстрації договору у відповідному органі Казначейства необхідно буде подати  протягом 7 робочих днів з дати взяття на облік органом Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів) в 2019 році, реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання. Також звертаємо увагу, що згідно п.п. 2.1. Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства.
Радимо також додатково ознайомитися зі статтею «Особливості реєстрації бюджетних зобов’язань в органах Казначейства та застосування законодавства у сфері публічних закупівель» - випуск журналу № 12 (75) за грудень 2017 року, ст. 24. Також в контексті планування закупівель рекомендуємо ознайомитися з наступними статтями: стаття «Рекомендації щодо планування. Особливості планування закупівель замовниками» – випуск журналу № 4 (67) за квітень 2017 року, стор. 34-37; стаття «Плануємо на початку та протягом року. Найголовніші нюанси планування» – випуск журналу № 1 (76) за січень 2018 року, стор. 10-16. Увага! Передплату на 2019 рік відкрито! Оплативши журнал до 30.11.2018 року на весь 2019 рік, ви отримаєте в 2019 році дві версії журналу (друкований за 2019 рік та доступ до електронної версій з 2011-го по 2019-й рік включно).
#SmartTender #закупівлі #радник #поради #розумні_закупівлі #CPV

вторник, 6 ноября 2018 г.

Зустрічайте журнал "Радник в сфері державних закупівель" № 11 (86) за листопад 2018 р., для користувачів програми радник-інфоhttp://radnuk.com.ua/radnuk-info/ електронний журнал доступний для завантаження.
 Моніторинг закупівель: хто? кого? як?
 Перелік автоматичних індикаторів ризиків
 Особливості складання тендерної документації для закупівлі електроенергії
 Аналогічний договір у складі тендерної пропозиції: вимоги до оформлення та неприпустимі недоліки
 Комплексно про процес планування закупівель
 Скарги та закупівлі. Правило обґрунтування наявності порушених прав: передумови та суть
 Позиції Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України
 Консультації для учасників
 Консультації для замовників
 Та багато іншої цікавої інформації
Також не забувайте для передплатників працює безкоштовна гаряча телефонна лінія для консультацій з 16:00 до 17:30 з понеділка по четвер.
Та за посиланням http://radnuk.com.ua/interactivervd/ Ви маєте можливість поставити питання спеціалістам редакції в будь-який час, на яке отримаєте відповідь.
 тел./факс: (044) 451-85-71
📧 radnukdz@gmail.com

Поради_від_Радника
Яку ліцензію вимагати від постачальника електричної енергії: ліцензія на постачання електричної енергії чи ліцензія на постачання електричної енергії споживачу?
Ліцензіати з постачання електричної енергії, що наразі проводять ліцензовану діяльність відповідно до постанови НКРЕКП від 11.04.2017 № 504, у разі наміру й надалі продовжувати господарську діяльність з постачання електричної енергії, повинні до грудня 2018 року отримати нову ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Така ліцензія, повинна бути отримана здобувачем ліцензії відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1469.
Зі свого боку, для здійснення закупівель електричної енергії та при встановленні вимоги щодо надання ліцензії, ми рекомендуємо замовникам в тендерній документації встановлювати вимогу про надання документа посвідчуючого видання ліцензії з постачання електричної енергії споживачу(зокрема постанова або наказ про її видання), або надання відповідної інформації з посиланням на сайт органу ліцензування. Таким чином, замовник повинен конкретизувати, про яку ліцензію йдеться.  Це має бути саме ліцензія на постачання електричної енергії споживачу, отримана суб'єктом господарювання відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1469.
Більш детально з листом  Мінекономрозвитку України " від 10.09.2018 № 3304-04/39642-06 «Щодо закупівель електричної енергії та послуг з постачання електричної енергії» можна ознайомитись на стор. 35 у випуску журналу № 10 (85) за жовтень 2018 року. Також з постановою НКРЕКП від 13.04.2017 № 504 можна ознайомитись перейшовши за посиланням: http://www.nerc.gov.ua/index.php?news=7770
Більше нюансів та особливостей – у випуску журналу «Радник в сфері державних закупівель» №11 (86) за листопад 2018 року. 


вторник, 23 октября 2018 г.


#Поради_від_Радника
Чи розповсюджується норма п. 2 ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» (далі – Закон) на так звані допорогові договори?
Договірні відносин, що виникають при укладенні та виконанні договору між замовником та учасником допорогової закупівлі, не є предметом регулювання Закону України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон). Норми Закону щодо випадків зміни істотних умов договору, визначених у частині четвертій статті 36 Закону, не поширюються на договір, укладений за результатами допорогової закупівлі в системі Прозорро чи допорогового прямого договору (закупівля без використання системи Прозорро для конкурентного відбору постачальника). При цьому договірні відносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Таким чином, приймаючи рішення про внесення змін до допорогового договору замовник керується умовами такого договору, Цивільним та Господарським кодексами України. Отже обмеження, встановлене Законом (норма про коливання ціни на 10 %) не розповсюджується та такі договори. При цьому, звертаємо увагу, що внесення змін до будь-якого договору повинне бути аргументованим та документально підтвердженим.

среда, 17 октября 2018 г.


#Поради_від_Радника
Закупівля постачання та розподілу електричної енергії. Чи потрібно встановлювати кваліфікаційні критерії?
1.       Для закупівлі електричної енергії наводимо приклад визначення предмета закупівлі:
Електрична енергія — за кодом CPV за ДК 021:2015 — 09310000-5 (постачання електричної енергії).
2.       Для закупівлі розподілу електричної енергії наводимо приклад визначення предмета закупівлі:
Розподіл електричної енергії — за кодом CPV за ДК 021:2015 — 65310000-9 (розподіл електричної енергії).
3. Додатково звертаємо увагу, що, згідно з ч. 3 ст. 16 Закону про публічні закупівлі, замовник не встановлює кваліфікаційні критерії та не визначає перелік документів, що підтверджують подану учасниками інформацію про відповідність їх таким критеріям, у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передачі та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, послуг із централізованого опалення, послуг поштового зв’язку, поштових марок і маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- й телесигналів, послуг із централізованого водопостачання та/або водовідведення, послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування.
Висновок: постачання та розподіл електроенергії – різні предмети закупівлі, при здійсненні таких закупівель замовник не встановлює кваліфікаційні критерії незалежно від виду обраної процедури закупівлі.
Додаткова інформація у статтях: «Закуповуємо електричну енергію по-новому» (стор. 23-29) та «Особливості договору постачанняелектричної енергії споживачеві. Постачальник "останньої надії" та універсальних послуг» (стор. 30-34) - випуск журналу № 10 (85) за жовтень 2018 року.